Зарубіжна література 9 клас

   06.04.2022р.

Зарубіжна література

Тема:

"Ляльковий дім" як соціально-психологічна драма. Особливості драматичного конфлікту та розвиток сценічної дії (зовнішньої і внутрішньої).

    Підібрати цитатні характеристики до образів твору. (Написати в зошитах).

    Генрік Ібсен відіграв провідну роль у становленні нової європейської драми. Його новаторство полягало у відмові від звичного любовного конфлікту як основного рушія дії, у постановці низки актуальних проблем про особистість та її взаємини із суспільством.

    Чи не найвідомішим взірцем його «нової» драми стала саме п’‎єса «Ляльковий дім», сюжетом для якої автор обрав історію однієї родини, яка, проживши разом багато років, так і не зуміла побудувати справжній родинний дім, а не «ляльковий».

    Особливість аналітичної драми полягає у тому, що, попри зовнішнє благополуччя, у житті головних героїв існує конфлікт, таємниця, що певний час залишається не розкритою. Але виникають обставини (загроза збоку Крогстада) — і таємницю розкрито. Композиція п’‎єси дозволяє побачити зовнішній конфлікт — шантаж Крогстадом Нори — і внутрішній — бажання Нори розповісти про все чоловікові та великий страх це зробити.

    Який твір називають соціально-психологічним? 

Соціально-психологічний твір — це твір, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища.

 Драма ( дія) - це один з літературних родів, що зображує світ у формі дії і, здебільшого, призначений для сценічного втілення. Виникла драма ще в античний період і впродовж розвитку літературного процесу вона постійно зазнавала змін. Але саме межа ХІХ-ХХ ст. принесла в цей жанр свіжий подих змін — з’явилася «нова драма», яка об’єднала спільними ідеями та піднесла драматичне мистецтво на небувалу висоту.

      Завдяки творчості Генріка Ібсена, Б’єрнстьєрне Б’єрнсона, Бернарда Шоу, Кнута Гамсуна, Герхарда Гауптмана, Моріса Метерлінка театр перетворився на арену пристрасних ідейних дискусій, а внутрішні переживання героїв набули узагальнювального значення, стали втіленням філософських, соціальних і моральних проблем буття. І хоча від моменту народження «нової драми» минуло вже понад століття, вона донині не втратила актуальності, глибини, художньої новизни.

 Драма Г. Ібсена  «Ляльковий дім».  Жанр п’єси - соціально-психологічна драма.

Соціально-психологічна драма - твір, у якому відображається зіткнення внутрішніх поривань героя з соціальними обставинами, глибоко розкривається психологія персонажів, їхні вчинки, думки і почуття, що свідчать про стан суспільних відношень і про їх вплив на духовний світ людини.

   У «Ляльковому домі» сміливість думки Ібсена-мислителя підкріплюється новаторством Ібсена-драматурга. На прикладі аналізованої вище п'єси можна побачити майже всі головні риси «нової драми» великого норвежця. Як і в багатьох інших творах, у ній драматург розглядає проблему «покликання». Атмосфера, розмова і вибір персонажів у «Ляльковому домі» цілком співзвучні духу новітнього світу. Письменник не побоявся заговорити про становище жінки у тогочасному суспільстві, про її право на власну точку зору, про її рівні права з чоловіком. Це було зовсім новим для норвезької та й для усієї світової драми. Ібсен почав будувати новий театр, куди глядач мав прийти не відпочивати, а думати. Про Ібсена говорили, що його п'єси починалися там, де раніше звичайно закінчувалися. Можна сказати й інакше: вони закінчувався там, де розпочиналася справжня, дійсна боротьба, де мало відбутися випробування сил героя, тобто там, де могла б початися нова п'єса. Тому фінал «Лялькового дому» називали відкритим. Своєю драмою Ібсен розкрив глибоку невідповідність між благопристойною видимістю і внутрішньою порочністю зображуваної дійсності, виразив протест проти всієї системи суспільних установ, вимагаючи максимальної емансипації жінки.

    Отже, ми можемо сміливо стверджувати, що Ібсен зробив велику послугу суспільству, показуючи права та обовʼязки кожного, зокрема жінки.  Пʼєса стала «ковтком свіжого повітря» для суспільства, яке досі утримувало старі догми і керувалося страхом осуду. На сьогодні існують такі ж проблеми, таких же людей, тому кожен може побачити і замислитись над своїм життям і над тим, яке воно є насправді і якими насправді є ми.

У пʼєсі можна знайти найрізноманітніші види конфліктів. 

Класифікуючи за важливістю, конфлікти можна поділити на:  

• Основний (між прагненнями Нори та писаними законами суспільства, а також між уявним та реальним життям Нори.)
• Зовнішній (такий собі «бурхливий» конфлікт навколо Крогстада та його шантажу.)
• Внутрішній (у духовній боротьбі Нори.)

    Основний (соціальний) конфлікт покладений між прагненнями Нори та писаними законами суспільства, а також між уявним та реальним життям Нори. Нора щиро кохала свого чоловіка і намагалася робити все, що від неї залежало для того, щоб зберегти їх сімʼю. Вона пішла на ризик, а саме взяла позику у лихваря Крогстада. Зробила вона це тому, що її чоловіку необхідна була поїздка в Італію, адже той був важко хворий. Вона поступова виплачувала борг, приховуючи від чоловіка справжнє джерело такого фінансового надходження. Нора так сильно прагнула допомогти чоловікові, що допустила величезну помилку у правилах підписання векселя – підробила підпис свого померлого батька. На перший погляд може здатися, що це бездумний вчинок, що нічого хорошого він не принесе, але ж Нора робила це не задумуючись про закони чи догми суспільства, вона хотіла врятувати свою сімʼю. Дізнавшись з листа Крогстада про позику, під страхом суспільного осуду, Хельмер говорить дружині образливі, страшні речі. «Справу треба залагодити за всяку ціну. А щодо наших стосунків, то про людей — усе мусить бути, як і було, але, розуміється, це тільки про людське око. Отже, ти залишишся вдома, це річ зрозуміла. Але дітей ти не будеш виховувати. Я не можу довірити їх тобі... О-о! І це мені доводиться говорити тій, яку я так любив і яку ще... Але цьому кінець. Тепер уже немає мови про щастя, а тільки про врятування залишків, уламків, декоруму!»,— так висловлюється Торвальд, дізнавшись про вчинок Нори. Хельмер виголосив нібито справедливі слова, але за ними крилася жорстокість. Він звик милуватися своїми чеснотами і тому проявляє своє зверхнє ставлення до дружини, нерозуміння її душевного стану. Дізнавшись про її вчинок, він сприйняв його як ганебний і навіть не задумався над тим, що саме змусило її так діяти. І нарешті вона не витримує – викликає чоловіка на єдину серйозну розмову за довгих вісім років, в якій зізнається чоловіку і самій собі, що вона не щаслива, що вона досі не стала сформованою особистістю – людиною, а не лялькою.

    Зовнішній (сюжетний) конфлікт– це такий собі «бурхливий» конфлікт навколо Крогстада та його шантажу. Крогстад — людина не надто високих моральних якостей, починає шантажувати Нору. Він мріє шляхом шантажу зайняти високу посаду в банку Торвальда. Лист Крогстада Торвальду не тільки відкриває давню таємницю, але і визначає, хто є хто.

    Внутрішній (психологічний) конфлікт полягає у духовній боротьбі Нори. Нора, на перший погляд, здається  легковажною і несерйозною жінкою. Вона щебече, співає і насолоджуючись життям і любов'ю свого чоловіка Торвальда, тією затишною гармонією, яку вона створила у власному домі. Проте ми дізналися про таємницю жінки: вісім років змушена потай від чоловіка сплачувати великий борг, економлячи на собі і не втрачаючи при цьому природної життєрадісності і чарівної жіночності. На таке могла бути здатна лише сильна та вольова жінка, яка вміла по-справжньому кохати і захищати свою любов. Тому стало зрозумілим, що Нора не така вже й проста, якою видалася спочатку. Також стають відомими її  поривання розлучитися зі своїм амплуа лялечки та співучої пташки і стати особистістю: «Я гадаю, що передусім я людина, так само, як і ти, — або принаймні повинна стати людиною. Знаю, що більшість буде на твоєму боці, Торвальде, і що в книжках пишуть у цьому ж дусі. Але я не можу більше заспокоїтись на тому, що говорить більшість і що пишуть у книжках. Я повинна сама подумати про ці речі і спробувати розібратися в них». Цими словами «птах» виривається зі своєї «золотої клітки». 

ВИСНОВОК. 

Загалом, можна сказати, що всі три види конфлікту розвивалися таким чином, щоб показати шлях пробудження особистості Нори. Події в пʼєсі розгортаються так, щоб глядач зміг повністю обдумувати слова і вчинки персонажів і робити певні висновки про сутність кожного з них.