Зарубіжна література 6 клас

  28.04.2022р.

Зарубіжна література

Тема:

Астрід Анна Емілія Ліндгрен. "Міо, мій Міо". Основні відомості про життя і творчість письменниці, популярність її творів у різних країнах.

    Уміти розповідати про життя і творчість письменниці, прочитати твір Астрід Ліндгрен "Міо, мій Міо", опрацювати матеріал блогу.

Сьогодні ми з вами познайомимося з видатною письменницею - Астрід Анна Емілія Ліндгрен. 

   На батьківщині, у Швеції, Астрід Лідґрен уважають національним надбанням. Її портрет (першої зі шведських жінок) було надруковано на поштових марках як символ країни. Крім того, письменниця стала першою жінкою, зарахованою до Шведської королівської академії наук. У 1985 р. Ліндґрен оголосили «шведським автором, якого найбільше читають у світі». А ще раніше, 1957 р., вона першою з дитячих письменників Швеції отримала премію за літературні досягнення. Серед численних відзнак Ліндґрен нагороди ЮНЕСКО, премія Льюїса Керролла, Міжнародна золота медаль Льва Толстого і премія Андерсена (удостоєно двічі), яку називають «малою Нобелівською». У 2000 р. письменницю було висунуто й на здобуття «великої», але нагородження не відбулося (інакше на додаток до всього вона стала б першим дитячим автором серед нобелівських лауреатів). А втім, досить і того, що авторитет Ліндґрен у Швеції був таким високим, що вона навіть впливала на політичні рішення.

    Ліндґрен часто повторювала: «Не хочу писати для дорослих!» Ці слова стали гаслом її життя і творчості. Казкарка воліла писати тільки для дітей, адже щиро поділяла думку А. де Сент-Екзюпері про те, що всі люди родом з дитинства.

    Сьогодні важко знайти країну, де б не читали книжок Ліндґрен, не дивилися б кіно- та мультфільмів, знятих за її творами. А персонажі, народжені уявою шведської казкарки, давно живуть своїм власним життям. Чи ж варто дивуватися, що одним з найпопулярніших музеїв Стокгольма став «Юнібаккен», у якому оселилися герої її книжок. «Юнібаккен» популярний не лише серед малечі, адже й дорослим іноді хочеться хоч ненадовго повернутися в щасливий світ дитинства.

    «Міо, мій Міо». Головний герой казки - хлопчик-сирота Буссе. Його мрія про щасливе життя з батьком, який його любить, перетворюється на чудову казку про Країну Далеку. Потрапивши туди, герой не лише радіє життю і знаходить нових друзів, а й перемагає жорстокого лицаря Като, який прагне знищити все світле і прекрасне на землі.

    Головний герой повісті-казки Буссе - хлопчик-сирота, усиновлений прийомними батьками, які, на жаль, не змогли щиро його полюбити. Якось продавчиня Лундін дарує Буссе яблуко й доручає йому вкинути в поштову скриньку якусь картку. Не втримавшись, цікавий хлопчина читає написане на картці й дізнається, що той, кого шукає король Країни Далекої, уже вирушив у путь і впізнати його можна за знаком - золотим яблуком. Тієї самої миті яблуко, подароване Лундін, стає золотим... Спантеличений Буссе прямує до парку, де випадково знаходить пляшку з-під пива й мимохіть випускає з неї духа. Дух переносить хлопчика до Країни Далекої, і вже там з’ясовується, що Буссе - улюблений син тамтешнього короля, а його справжнє ім’я - Міо.

    Повість-казка, з одного боку, створює уявний світ, а з іншого - розповідає про реальність. Поєднання казковості й реалістичності, власне, і є особливістю цього різновиду літературної казки. Зображення фантастичного світу має яскраво виражений позитивний характер - це здійснення мрії Буссе про щасливе дитинство. Героїв повісті-казки можна розділити на дві групи: звичайні люди та чарівні персонажі, яких головні герої зустрічають у казковому світі. І ті й інші наділені живими характерами, у кожного з них свої звички, особливості поведінки, мови.

    Повість-казка «Міо, мій Міо» насичена пригодами. Зазвичай чудесні події у творі супроводжують появу незвичайних персонажів у житті звичайних дітей, і це допомагає відновити правильний порядок речей, гармонізує життя головного героя.