Зарубіжна література 9 клас

  01.04.2022р.

Зарубіжна література

Тема:

Генрік Ібсен (1828-1906). "Ляльковий дім". Роль Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство.

Знати зміст п'єси Г. Ібсена "Ляльковий дім".

Генрік Ібсен біографія скорочено

    Генрік Ібсен є представником норвезької літератури. Він був одним із творців нової драми.

    Генрік Юхан Ібсен народився 20 березня 1828 в портовому місті Шієн, що на півдні Норвегії, в родині багатого комерсанта. Його батько в 1836 році розорився, і в 1844 році Ібсен залишив будинок і став працювати учнем аптекаря. Одночасно він займався журналістикою, писав сатиричні вірші.

    В університеті Христианії Ібсен вивчав медицину, однак навчанню завадило захоплення театром. Завдяки створеній ним тираноборчеській драмі “Катіліна” (це його перша п’єса) і середземноморської ідилії “Богатирський курган” він отримав місце драматурга, режисера та керівника Норвезького театру в Бергені – перший національний театр.

    У 1850 році він переїздить до Кристіанії (сучасне Осло) і стає професійним літератором.

    В 1857-1862 роках Ібсен очолював столичний Норвезький театр. Генрік Ібсен став керівником норвезького театру, тому що він був норвежцем. На той час у країні діячі норвезької культури мріяли про культурницьку самостійність від датського впливу. Вони прагнули відродити давню норвезьку мову, поєднати національні традиції з новою норвезькою культурою. Тому було вирішено призначити керівником Норвезького театру норвежця за національністю. Найкращу кандидатуру виявили серед театральних діячів Бергена (де на той час працював Ібсен)..

    1864 року Ібсен виїхав із Норвегії. Це добровільне вигнання тривало аж 27 років. Від’їзд Ібсена з Норвегії зумовлений розчаруванням драматурга в скандинавському русі.

    Ібсен одружився із Сюзанною Торесен, яка стала його вірним другом на все життя. У них народився син.

    Залишивши Норвегію, драматург розпочинає життя у добровільному вигнанні в Римі, Дрездені та Мюнхені. Тобто, з 1864 по 1891 роки родина письменника жила то в Італії, то в Німеччині. Збираючи матеріали для драми про Юліана-відступника “Кесар і галілеянин” (1873), Ібсен задумав сатиричну поему, яка в результаті стала великою драматичною поемою “Бранд” (1866), герой якої – цілісна людина, що не зупиняється ні перед якими жертвами для здійснення свого ідеалу.

    Широка популярність у всіх скандинавських країнах прийшла після виходу поеми «Пер Гюнт» у 1867 році, у якій зберігається масштабність філософсько-символічної драми.

    Основна тема п’єс “Стовпи суспільства” (1877), “Ляльковий дім” (1879), “Привиди” (1881), “Ворог народу” (1882) – невідповідність між показним блиском суспільства і його фальшивою внутрішньою суттю. З середини 1880-х років соціальна критика у драматурга слабшає, і в пізніх п’єсах ускладнюється підтекст, зростає тонкість психологічного малюнка, одночасно посилюються елементи символіки. Хоча тема “сильної людини” виступає на перший план, автор безжалісний до героїв, що реалізують своє покликання за рахунок життя і щастя інших людей: “Росмерсхольм” (1886), “Гедда Габлер” (1890), “Будівельник Сольнес” (1892), “Йун Габріель Боркман” (1896). В апогеї небувалого творчого розквіту влітку 1891 Ібсен повернувся до Норвегії. Незабаром після сімдесятиріччя він переніс кілька ударів.

    Останньою його драмою з 26 стала п’єса «Як ми, мертві, воскреснемо» (1899), де він, без жодної поблажливості до себе, піддав нещадному суду свій творчий шлях.

    1891 року Ібсен повернувся до Норвегії.

    Помер Генрік Ібсен 23 травня 1906 року після виснажливої хвороби в Христианії (нині – Осло).

Робота з теоретико-літературними поняттями.

Аналітична п'єса - драма, події якої є результатом того, що відбулося до початку твору. Така п'єса, по суті, є своєрідним розслідуванням таємниць минулого героїв.

Соціально-психологічна драма - новий жанр реалістичного театру кінця XIX - початку XX ст., який у драматургічній формі втілює основні художні принципи реалізму, зокрема принцип глибокого та неупередженого вивчення психології драматичного персонажа як типового вияву суспільного впливу на характер і вчинки людини.

Ібсенізм - особливість творчого методу, що полягає у показі трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки.

Історія створення та прототипи  п’єси  «Ляльковий дім».

     П’єса задумана в 1878 році (перші начерки з заголовком «Начерки до сучасної трагедії» датовані 19 жовтня). Ібсен прагнув в класичній формі трагедії висловити сучасні проблеми. Написано ж твір у 1879 році. 

    В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори стала норвезько-датська письменниця Лаура Кілер. Під впливом п’єси «Бранд» 19-річна дівчина написала книгу «Дочки Бранда», яка вийшла у світ в 1869 році під псевдонімом. З нею познайомився Ібсен і порадив зайнятися літературою. Між ними зав’язалася дружба. Після смерті батька Лаура з матір’ю переїхала до Данії, де в 1873 році вийшла заміж за  Віктора Кілера. Він був доброю людиною, але іноді у нього траплялися припадки жорстокості, особливо болісно переносив він грошові проблеми. В 1876 Віктор захворів на туберкульоз. Його потрібно було лікувати на Півдні. Прохання Лаури, щоб він звернувся до свого багатого батька, нічого не дали. Тоді вона таємно взяла позику в банку. За неї поручився її впливовий багатий друг. У тому ж році вони з чоловіком відправилися до Швейцарії і Італії. Чоловік вилікувався від хвороби. На зворотному шляху в Мюнхені Кілери відвідали Ібсенів. Лаура по секрету все розповіла Сюзанні, дружині Ібсена. Після повернення до Данії знову потрібні були гроші для переїзду в інше місто. Лаура знову зробила позику у формі векселя. За неї поручився далекий родич, крупний комерсант. До моменту закінчення векселя Лаура була хвора після пологів, без грошей. Родич теж був у складному матеріальному становищі і не зміг викупити вексель. Лаура в розпачі зважилася видати підроблений вексель — але передумала і знищила його. Всі її дії стали відомі її чоловікові. Спочатку він їй глибоко співчував, але під впливом сім’ї і друзів змінив своє ставлення до неї і став вимагати розлучення, яке незабаром оформили. Дітей у Лаури забрали, її визнали душевнохворою, брехухою. Але минув час, чоловік попросив Лауру повернутися додому. Вона повернулася, знову стала його дружиною, з 1879 приступила до літературної діяльності і поступово виплатила всі борги. Після цього у неї було дві зустрічі з Ібсеном. Саме її життя стало основою для сюжету «Лялькового дому».