Українська література 8 клас

   21.03.2022р.

Українська література

Тема:

ПЧ №3. О. Гончар "Бригантина".

Прочитати повість О. Гончар "Бригантина" та опрацювати матеріал блогу.

    Майбутній письменник Олесь (Олександр) Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року в слободі Суха Кобеляцького району на Полтавщині (проте є свідчення старшої сестри, що це сталося в робітничому селищі Ломівці в Дніпропетровську). Виховувала його бабуся, бо мама померла, коли хлопцеві було два роки, а батько одружився вдруге. Згодом Гончар так згадував про бабусю: «Бабуся була неписьменною, але без неї, певно, я не став би письменником. В її лагідній, людинолюбній натурі, в її образі ніби втілювалося для мене все краще, що є в нашого народу: працьовитість, чесність, правдивість, безмежна доброта, обдарованість».

    У голодні тридцяті бабуся його опухлого ледве виходила. У сім’ї був «Кобзар» Т. Шевченка, над яким «бабуся й тітки проливали сльози», коли малий Сашко читав його вечорами. А невдовзі в життя хлопця прийшли й інші митці слова: Панас Мирний, Іван Франко, Леся Українка, Степан Васильченко...

    Писати Олесь починає ще в дитинстві. Насамперед, очевидно, через природне мистецьке обдарування, а також під впливом своїх попередників. Велику роль відігравав улюблений учитель мови та літератури, який зумів прищепити палку любов до рідного слова, красного письменства. До речі, саме він і назвав Гончара Олесем, якого до того звали Сашком.

    1933 року 14-літній підліток влаштувався кореспондентом районної газети, яка згодом направила його до харківського технікуму журналістики, а 1938 року Гончар — уже студент філологічного факультету Харківського університету. Першокурсник пише оповідання «Черешні цвітуть», яке друкують у журналі «Радянська література», а 1941 року за оповідання «Орля» він отримує свою першу премію.

    Олесь Гончар пройшов через усю війну. Демобілізувавшись, поновився на четвертий курс літературного факультету Дніпропетровського університету. 1946 року журнал «Вітчизна» надрукував першу книгу майбутнього роману «Прапороносці» — «Альпи».

    У 1959-1971 рр. Гончар керував Спілкою письменників України. За роман «Людина і зброя» 1960 року був нагороджений Державною премією імені Т. Шевченка.

    Відомий роман «Собор» був заборонений, але завідуюча однієї з книгарень за позичені гроші викупила всі примірники твору, що надійшов у її магазин, і з великим ризиком розповсюджувала книгу серед справжніх патріотів.

Після «Собору» ще були «Циклон» (1970), «Бригантина» (1973), «Берег любові» (1976) та ін.

Коли в жовтні 1991 р. українське студентство голодувало під Верховною Радою, у числі голодуючих була онука Гончара — Леся. Останні роки життя Олесь Гончар прожив у незалежній Україні. Письменника не стало 1995 року. Ховав його весь Київ і вся Україна.

    Повість «Бригантина» писалася протягом 1970-1972 років, а надрукована була в 1973 році в журналі «Вітчизна».

    Для багатьох читачів поява в Олеся Гончара книжки, присвяченої підліткові, була несподіванкою. Та для самого письменника цей творчий крок не був випадковим. Його давно цікавили незвичайність і своєрідність внутрішнього світу дитини: оповідання «Ілонка», «Дорога за хмари», «Фронтовичка», опис дитинства Данька з роману «Таврія», образи дітей у повісті «Щоб світився вогник», у романах «Тронка» і «Циклон». Але «Бригантина» справді стала першим великим твором Олеся Гончара, де головною дійовою особою є підліток, який був травмований тим, що зростав без батька.

    На початку 70-х років Олесь Гончар відвідав Павлиську школу на Кіровоградщині, де працював В. Сухомлинський, і був вражений подвижницькою діяльністю цієї видатної людини. Думав відтворити в «Бригантині», зокрема в образі директора школи Валерія Івановича, окремі моменти особистого життя Сухомлинського, але з певних причин відмовився.

    У своїй книзі «Народження громадянина» В. Сухомлинський називає підлітковий вік «новою особливою сходинкою на шляху до моральної зрілості». Це перехідний вік. «Підліток бачить те, чого не бачить дитина, і він же бачить те, чого вже не бачить дорослий, бо багато речей стають для нього надто звичними». У маленького громадянина формується відчуття й розуміння добра та зла. Це процес болісний, нерідко позначений душевним сум’яттям, максималізмом у словах і вчинках підлітків. Світ ділиться надвоє: «Все, що оточує, всіх, з ким зустрічаються в житті підлітки, вони різко поділяють на добро і зло».

    Саме ґрунтовне знайомство Олеся Гончара з педагогічною спадщиною В. Сухомлинського спонукало до появи повісті «Бригантина».

Робота над змістом повісті «Бригантина».

— З ким зв'язані всі події повісті «Бригантина»? (З Порфиром Кульбакою.)

— Якого віку головний герой? (13 років.)

— Яке ім'я його матері і ким вона працює? (Знатна гектарниця Оксана працює на науково-дослідницькій станції у придніпровському селі Комиїианці, плекає виноград на голих пісках.)

— Яка проблема виникла у Оксани? (Не може справитись із сином. Все ускладнюється ще й тим, що у Порфира немає батька — він «напівсирота».)

— Що примушує матір віддати свого сина в режимну школу для юних правопорушників? (Непослух, бродяжництво, хронічна недисциплінованість.)

Характеристика образу головного героя — Порфира Кульбаки.

— Назвіть антонімічні пари рис характеру Кульбаки, доберіть цитати із тексту.

(Доброта — жорстокість;

чесність — здатність до обдурювання;

відвертість — потаємність;

любов — ненависть).

— Які риси характеру визначають духовну суть Порфира?

(Справедливість, дружба, сміливість, волелюбність.)

— Зачитайте цитату, яка доводить віру Марисі Павлівни у сьогоднішнього Кульбаку.

(«Міряти людину маємо не по її падіннях, а по її висотах».)

— Чи вірять і педагоги, і комишанці, і автор, що з комишанського зайдиголови вийде справжня людина? (Так. Кожен вірить, що морально здорове начало візьме гору.)

— Чим найбільше дорожив Порфир Кульбака ще до прибуття в школу? (Волею. «Надміру загострений інстинкт свободи».)

— Як розумів Порфир свободу? («Гуляй — скільки хочеш, іди — куди заманеться…»; «усе належить тобі»; «існує для тебе, ти тут повновладний господар».)

— Чого не розумів Кульбака? (Істинна свобода — усвідомлена необхідність мислення і творення, духовна розкутість, висока людська гідність.)

— Яка причина штовхнула Порфира на правопорушення? (Відсутність батька, який би був для нього авторитетом у всьому.)

— Через що хлопчик залишився поза увагою матері?

(Надмірна жалісливість, росте без батька, велика завантаженість на плантаціях, — обмаль часу для виховання, брак вміння зрозуміти сипа, перейнятися його інтересами і почуттями.)

    На багатьох сторінках повісті О. Гончара праця постає перед нами як могутній засіб виховання, духовного збагачення людини. І чи не найбільшою помилкою Оксани було те, що вона не привчила з ранніх літ Порфира до роботи, виконання домашніх обов'язків, до того трудового ритму, який є одним з найважливіших факторів, що формують характер сільського підлітка. Через працю героя найповніше розкриваються риси його характеру. Праця є водночас і головним критерієм при оцінці духовності того чи іншого персонажа, його внутрішньої гармонійності.