Зарубіжна література 8 клас

  25.03.2022р.

Зарубіжна література

Тема:

Мольєр (1622-1673) "Міщанин - шляхтич". Художнє новаторство Мольєра у драматургії, вплив його відкриттів на світове театральне мистецтво. Історія створення комедії "Міщанин - шляхтич".

Опрацювати матеріал підручника про Мольєра і матеріал блогу. Прочитати комедію «Міщанин -шляхтич».

Традиції та новаторство драматургії Мольєра

    Мольєр – блискучий майстер комедії, у створенні якої він спирався як на літературні, так і народні традиції. Ще в юності письменник захоплювався античною літературою, особливо комедіями Плавта і Теренція, вчився у них способам узагальнення характерів і розробці комічних конфліктів, прийомам побудови композиції та образної системи комедії. Як класицист, Мольєр дотримувався жанрової ієрархії. В його комедіях порушувалися теми реального життя і діяли не міфічні та історичні герої, а образи, взяті з тогочасної дійсності. Письменник надавав перевагу зображенню у своїх персонажах якоїсь провідної риси (марнолюбство, жадібність, лицемірство тощо). Як усі класицистичні образи, герої Мольєра – носії однієї ідеї, вади чи пристрасті. Мова його комедій наближалася до розмовного стилю, що було обумовлено правилами класицизму. Персонажі чітко поділяються на позитивних і негативних, але не є однозначними. Основним критерієм оцінки героїв у комедіях французького драматурга був розум, здоровий глузд.

    Образи Мольєра – універсальні типи, що також відповідало законам класицизму. Як і всі класицисти свого часу, Мольєр прагнув повчати людство. Він вважав свої п’єси та їх героїв моральним уроком суспільству.

    У своїй творчості Мольєр звертався до досвіду Кальдерона, Скаррона та інших драматургів. Із італійської комедії масок він узяв прийоми імпровізації, способи організації вистави, створення правдивих характерів. В іспанській комедії інтриги Мольєра приваблювали захоплюючий сюжет, його логічний розвиток, психологічна мотивація поведінки персонажів. А з фарсу, народного й давнього мистецтва, драматург брав комічні ситуації, теми, образи, що відзначалися великою достовірністю й життєвістю. Спираючись на традиції народного театру, Мольєр розробив і своє розуміння природи та призначення сміху. На його думку, смішне слід видобувати із зображуваної дійсності або навпаки – привносити туди сміх. Але сміх, що викликає комедія, цінний не тільки сам по собі, він повинен мати великий вплив на суспільство: шляхом висміювання вад людей, за словами Мольєра, досягається їх виправлення, тому сміх має надзвичайне суспільне значення.

    Французький комедіограф зробив ряд важливих художніх відкриттів, що зумовили подальший розвиток жанру. Мольєр прагнув наблизити комедію до сучасності, але він як ніхто умів бачити в конкретному типове, характерне для всього людства. Його образи, взяті із самого життя, надзвичайно правдиві й достовірні. Драматург вважав, що театр має відображати дійсність і вади людей і не тільки розважати глядачів, а й виховувати їх. Він розвивав два види комедії: “комедію характерів” і “комедію положень”, нерідко поєднуючи їх. Мольєр використовував у своїх п’єсах співи, музику, танці, що сприяло появі нових жанрів – опери та балету. Письменник умів майстерно з’єднати комічне і трагічне, і це надавало його персонажам особливої виразності. Так, Оргон у "Тартюфі" викликає сміх своєю довірливістю, але в кінці п’єси глядачам стає шкода його, вони співчувають героєві.

    Мольєр закликав акторів спостерігати дійсність, відтворювати на сцені інтонації живого спілкування, грати природно й невимушено. Комедії Мольєра просякнуті народним духом, вони грунтуються на народних оцінках і поглядах. Н. Буало, який високо цінував Мольєра, дорікав йому за те, що він “надто народний”, але саме народність стала однією з найкращих суттєвих рис мольєрівської драматургії.

    Творчість Мольєра відзначається всеосяжністю зображення дійсності. У його п’єсах різнобічно висвітлюється життя і аристократії, і буржуа, і представників народу – усіх верств суспільства. Митець писав, що комедіограф “повинен уміти входити і в королівський палац, і в будинок буржуа, і в кав’ярню”.

Україна у світовому культурному просторі

    Діячі українського театру неодноразово зверталися до сюжетів і тем комедій Мольєра. Сюжет твору “Міщанин-шляхтич” став основою сюжету комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”. Леся Українка звернулася до образу Дон Жуана в “Камінному господареві”. Твори Мольєра українською мовою перекладали В. Самійленко (“Тартюф”), М. Рильський (“Мізантроп”), І. Стешенко (“Дон Жуан”, “Міщанин-шляхтич”, “Скапен-штукар”, “Хворий та й годі”).

Словникова робота.

Комедія (грецьк. Komodia ,від komos - весела процесія і ode - пісня) - драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи в людині.

Прийом «Своя опора». Учені під час розповіді вчителя самостійно складають  власний опорний конспект.

Комедія як жанр зародилася в Стародавній Греції. Одним із найвидатніших драматургів тієї пори був Аристофан. Вершиною комедійних здобутків епохи Відродження стали твори В.Шекспіра .У 17ст. великою популярністю користувалися комедії Лопе де Вега та Кальдерона де ла Барка. Найвищого розквіту в добу класицизму комедія досягла в творчості Ж.Б.Мольєра  ("Тартюф", "Дон Жуан", "Мізантроп").

Історичне підґрунтя створення п’‎єси «Міщанин-шляхтич»

    У 1669 році Людовік XIV приймав у своїй версальській резиденції турецьке посольство на чолі із Солиман-Агою. Турецьких послів змусили довго чекати, а потім їх прийняли у розкішній галереї Нового палацу. Король сидів на троні, і на його вбранні було діамантів на чотирнадцять мільйонів ліврів. Але Солиман-Ага не виказав захоплення, а продемонстрував своїм виразом обличчя, ніби у Турції всі носять костюми з діамантами, а на коні його султана більше коштовностей, ніж на королі Франції. Така поведінка образила пихатого монарха, і він наказав придворному драматургу Мольєру та придворному композитору Люллі написати п’‎єсу, яка б висміяла турків та їхні церемоніали й традиції. Спочатку Мольєр вигадав комічну сцену, що зображувала посвячення у сан турецького «мамамуші», яку король схвалив і яка стала поштовхом до створення майбутньої комедії. Події комедії зав’‎язуються навколо особи обмеженого і марнославного міщанина Журдена, що прагне набути шляхетних манер і стати дворянином, а натомість загальне посміховисько. Кульмінацією твору стає сцена появи турецьких псевдопослів та псевдопосвячення героя в турецькі «мамамуші».

    Після прем’‎єри король не промовив і слова, Мольєра охопив жах, а всі, помітивши мовчання короля, почали на всі заставки лаяти п’‎єсу.