Зарубіжна література 8 клас

  18.03.2022р.

Зарубіжна література

Тема:

Історичні умови, філософське та естетичне підґрунтя класицизму. 

Опрацювати теоретичний матеріал підручника та блогу, 

    Європейська культура XVII ст. перейняла у Відродження віру у великі можливості людського розуму. Віра ця посилювалася досягненнями науки, що вийшла на новий рівень розвитку. Тепер наукова думка рухалася не за рахунок часткових здогадок і прозрінь, а шляхом систематичного й послідовного накопичення вивірених відомостей з окремих галузей знань. Основою наукового пізнання став експеримент, що мав на меті встановлення об’‎єктивних закономірностей досліджуваних явищ. Саме в XVII ст. було закладено принципи сучасної геометрії; саме в цей період математика набула статусу провідної науки, потіснивши класичну філологію, що відігравала основну роль у культурі Відродження. Своєрідним гаслом нової доби став афоризм французького філософа Рене Декарта «Я мислю, отже, я існую».

    Усе це створило підґрунтя для розвитку класицизму - художнього напряму XVII-XVIII ст., що існував паралельно з бароко.

    Найбільшого розквіту класицизм зазнав у Франції, яка на той час була найрозкішнішим місцем Європи, вона примножувала свої багатства та була законодавицею мод. Але справжнє багатство епохи було не в золоті та діамантах, воно - у мистецтві, яке пережило королів, кардиналів, зміну влади, пишноту придворних розваг та інтриги. Класицизм справив великий вплив на розвиток європейського мистецтва. Твори класицистів і тепер вражають своєю гармонійністю, довершеністю, чіткістю побудови.

Літературознавча довідка

Класицизм - літературно-художній напрям (а також стиль доби), що взяв за зразок античне мистецтво з притаманними йому уявленнями про прекрасне й принципами «наслідування природі», дотримання почуття міри, прагнення до гармонії. Для літератури класицизму характерні висока громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил, відображення життя в ідеальних образах.

Раціоналізм (від лат. - розумний) - учення в теорії пізнання, згідно з яким достовірні знання можуть бути отримані лише за допомогою розуму або за допомогою понять, притаманних розуму з народження (теорія природжених ідей); досвід, практика, почуття не мають ніякого значення, головне - діяльність розуму, який є критерієм оцінки усього.

    Раціоналізм - філософська основа класицизму. Представники раціоналізму: Декарт, Спіноза, Лейбниць та ін. Для літератури важливими були думки Рене Декарта про незалежність розуму від чуттєвого сприйняття, про необхідність правильно використовувати розумові здібності людини, щоб у житті уникнути небажаних помилок. У «Роздумах про метод » Декарт обґрунтував тезу про наближення розуму до істини, її також використовували класицисти.

Передумови виникнення й етапи розвитку класицизму

    У своєму історичному розвитку класицизм пройшов два етапи.

    Перший пов’‎язаний з розквітом абсолютизму, який сприяв розвитку всіх суспільних сфер. Головним завданням на цьому етапі було прославлення монархії, національної єдності держави під владою короля (П. Корнель, Ф. Малерб та ін.).

    На другому етапі історичного розвитку монархія проявила вади, що обумовило зміну спрямованості творів класицизму. Головним завданням митців є не уславлення абсолютизму, а критика суспільних, соціальних вад та викриття людських недоліків, хоча в цілому заперечення монархії в цей період не було (Ж. Расін, Ж. Б. Мольєр).

Висновок. Класицизм докорінно змінив цінності та орієнтири суспільної поведінки, вироблені культурою бароко:

    Світ можна збагнути, скориставшись можливостями свого розуму.

    Покликання людини - в міцній громадянській позиції, підпорядкованій перш за все інтересам суспільства та держави. (Якщо головною ідеологічною основою бароко була релігія, пріоритетними для класицистів стали інтереси та потреби світської влади, зокрема монархічної держави. При цьому класицисти не протиставляли себе ідеології християнства.)

    Класицизм приніс у жертву патріотичному обов’‎язку дружбу, родинні стосунки, кохання. (Ідея служіння суспільству й державі була співзвучною інтересам сильної монархічної влади, тому найсильнішими були позиції класицизму саме в країнах із сильною королівською владою й передовсім у Франції, де він став естетичним виразником державної політики, мав підтримку з боку королів.)

    Мистецтво повинно стояти на сторожі суспільних інтересів, формувати уявлення людей про те, яким має бути світ, змальовувати гідні наслідування взірці громадянської поведінки та суспільної моралі (в цьому сенсі мистецтво класицизму близьке до статусу літератури в Давньому Римі, де вона була поставлена на ідеологічну службу державі.)

    У творах класицистів відбилися й інтереси «середніх» суспільних станів та прошарків, процес зростання їхньої самосвідомості, що зміцнювалася внаслідок національного згуртування держави.

    Класицисти вважали, що призначення літератури - виховувати людину, але не шляхом моралізаторства, а через насолоду, яку повинно давати мистецтво (подібно до античної традиції).