Українська література 8 клас

   14.03.2022р.

Українська література

Тема:

Михайло Коцюбинський "Дорогою ціною". Романтичність, мужність і сила волі української жінки Соломії.

Скласти щасливу кінцівку повісті «Дорогою ціною» (Написати в зошиті). Виконати усно завдання вікторини.

“Дорогою ціною” аналіз твору

Автор – Михайло Коцюбинський.

Рік написання – 1901.

Літературний рід — епос.

Жанр — пригодницька повість.

Тема “Дорогою ціною”: зображення героїчної боротьби українського народу проти кріпацтва, непереможного прагнення селян-кріпаків до вільного життя. Розробляючи історичну тему, М. Коцюбинський продовжував традиції Т. Шевченка, який гостро виступав проти ідеалізації минулого України, заперечував твердження українських націоналістів про «гармонію» інтересів козацької голоти і козацької старшини.

Ідея “Дорогою ціною”: оспівування волелюбності українського трудового народу, утвердження непримиренності інтересів багатих і бідних, заклик здобувати волю, хоча б і дорогою ціною.

Основна думка: боротьба трудящих зі своїми гнобителями точитиметься доти, доки існуватимуть класи, доки не переможуть трудящі.

Головні герої твору “Дорогою ціною”

• Остап Мандрика,
• Соломія,
• Іван Котигорошок,
• дід Овсій,
• цигани Раду, Гіцу, Маріуца.                                                                                  

  Проблематика твору

• воля та рабство;
• насильство над людиною;
• непереможна сила кохання;
• самовідданість;
• мужність та сила волі;
• боротьба за щастя.

Час подій – 30 роки 19 століття, коли була ліквідована Задунайська Січ, а в Україні існувала панщина.

Події відбуваються протягом кількох тижнів.

 Жанр “Дорогою ціною”

    У 1906 р., через чотири роки після опублікування оповідання «Дорогою ціною», Л. Старицькі-Черняхівська в журналі «Киевская старина», де, до речі, вперше і з’явився твір, назвала його пригодницьким. І досі немає єдиної думки серед дослідників, як визначати жанр твору: перед нами повість чи оповідання, пригодницький це твір чи романтично-психологічний?

    Оповідання “Дорогою ціною” має чимало елементів пригодницького твору.

    Сюжетні колізії з несподіваними поворотами, з балансуванням на межі життя і смерті свідчать про те, що М. Коцюбинському справді вдалося створити цікавий, гостро сюжетний, пригодницький твір.

    Письменник романтизує своїх героїв, їхні пригоди. І водночас вони виглядають цілком достовірними, правдивими. Досягає цього він за рахунок реалістичної передачі психології персонажів. Тонке відображення М. Коцюбинського почуттів героїв робить твір глибоко психологічним. Значні історично-часові межі, насиченість подіями, охоплення чималого відрізку життя героя дають підставу відносити твір до жанру повісті.

Вікторина «12  запитань  для  найуважніших»

1. Назвіть  прізвище  Остапа. 

2. Як  звали  пана, від  якого  втекли  головні  герої  повісті?

3. Ким  був  чоловік   Соломії?

4. Скільки  років  було  Остапові  на  час  втечі? 

5. Яке  парубоцьке  ім’я  запропонував  Остап Соломії?

6. Через  яку  річку  переправились  герої  твору  перед  Остаповим  пораненням? 

7. Хто  приходить  до  Остапа  у  мареннях? 

8. Хто  допомагав  Соломії  визволити Остапа? 

9. Бакшиш – це … 

10. Яку  зброю  роздобув  Іван  для  нападу  на  турків? 

11. Скількох  турків  здолали  Іван  та  Соломія, намагаючись  відбити Остапа? 

12. Соломія  втонула  у  річці … 

Характеристика за складеним планом образу Соломії.

Спробуймо з вами схарактеризувати образ цієї відчайдушної, сміливої дівчини за таким планом:

1.  Соломія – яскравий, багатогранний, глибокий образ української літератури.

(Образ Соломії найперше привертає увагу у творі. Адже ця жінка здатна робити мужні та самовіддані вчинки, які за силою духу можуть перевершити навіть чоловічі.  У той же час – це вірна товаришка, турботлива та ніжна: «Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі, і виглядала її з очеретів. Їй жаль стало молодого змарнованого життя...»).

2. Портрет і зовнішність героїні.

(Соломія – вродлива і сильні жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Коли вона разом з Остапом тікала з рідного села, то «дивилась у простір засмученими карими очима». В її очах відбивався і сум за рідним краєм, який вона покидала, і тривога за невідоме майбутнє. Соломія – вольова, мужня й ніжна жінка, щира й вірна подруга Остапа. Заради коханого та волі вона «вбралась у штани та ладна мандрувати хоч на край світу...»).

3. Риси характеру Соломії (запис у зошитах)

а) мужність і відвага;

б) вірність і самовідданість;

в) волелюбність і ненависть до гнобителів;

г) любов до життя;

д) здатність на самопожертву;

е) щирість і душевність;

є) оптимістичність та енергійність.

4. Трагічна доля героїні.

(Готовність Соломії йти на самопожертву, її мужність з особливою силою розкриваються наприкінці V розділу. Відтворюючи останні хвилини життя героїні, письменник знаходить такі художні засоби, що відповідають змісту цієї трагічної ситуації. Форма вислову стає гранично стислою, вагомою, яскравою: «...Усі сили добути... всю теплу кров... усю волю... Ось ближче до берега... Ось берег видко...». Кожне слово в цей напружений момент – картина в свідомості Соломії і в уяві читача. Слово і образ тут зливаються в єдине ціле: «...а там так гарно, там сонце сяє, там зелено, там небо синє, там радість, життя». А далі – різкий контраст – епічно стримані рядки, якими закінчується уривок. Вони звучать як реквієм героїчному життю Соломії: «По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині і обертається в цятку... за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у червоний колір. Тихо в повітрі...»)

5. Образ української жінки у співставленні з символічним образом тура.

(Соломія (як і Остап) – представниця народу. А тому є всі підстави зіставляти її психологічний портрет із символічним образом тура на початку твору. Ненависть героїні до пана, кріпаччини, неволі асоціюється з налитими кров’ю і гнівом очима дикої тварини. Готовність боротися – із наставленими рогами. Вільнолюбний дух персонажів, їхнє поривання у степове безмежжя, на волю накладається на просторову картину першого абзацу твору, де степовий вітер, широкий прості подаються природним середовищем неприборканого, дикого тура).