Зарубіжна література 9 клас

   04.02.2022р.

Зарубіжна література

Тема: Повість "Гобсек" у структурі "Людської комедії".

Підготувати питання для інтерв’‎ю з Гобсеком.

 Складно уявити людське життя без грошей. Вони є невід’‎ємною складовою історії людства. Та водночас саме із грошима пов’‎язано все найстрашніше, що є в людському житті: горе, ненависть, зради, вбивства. Не можна не погодитися зі словами одного мудреця, який сказав, що «золота доба людства була тоді, коли золото ще не панувало». Тема золота відбилася на сторінках творів письменників різних епох. Уже античний драматург Плавт у комедії «Скарб» викриває золото як сліпу стихійну силу, що калічить людей, спричиняє розбрат і нерівність. Мольєр у комедії «Скнара» в образі Гарпаґона висміяв нестримну жагу до збагачення. Скупий лицар Пушкіна прагне влади, а гроші для нього є засобом її досягнення. Плюшкін Гоголя — дріб’‎язковий скнара, якого жадібність позбавила будь-яких моральних якостей. Герасим Калитка й Терентій Пузир у Карпенка-Карого вважають гроші дорожчими за життя, заради них багатії ладні скоїти злочин. У повісті «Ґобсек» Бальзак показав процес накопичення багатства у буржуазному суспільстві, що стає рушійною силою не лише цього суспільства, а й людських взаємин. Крок за кроком у цьому творі автор досліджує вплив грошей на людську особистість.

Інформаційна хвилинка.

  Невелика за обсягом, написана у формі розповіді, повість «Ґобсек» безпосередньо пов’‎язана з романом «Батько Ґоріо». У «Ґобсеку» ми знову зустрічаємося з деякими героями «Людської комедії» Оноре де Бальзака. Поміж них — графиня де Ресто, старша дочка батька Ґоріо, а також лихвар Ґобсек та адвокат Дервіль, яких було згадано в романі «Батько Ґоріо». Над повістю «Ґобсек» Бальзак працював досить довго й особливо ретельно. Письменник наполегливо прагнув досягти в ній художньої досконалості, переконливо й достовірно передати в образі лихваря сутність сучасної йому епохи. Про це свідчать три редакції, здійснені письменником упродовж 18 років, і зміни до кожної нової редакції твору. Першому варіанту повісті передував нарис «Лихвар», написаний Бальзаком для столичного журналу «Мода». Цей нарис згодом і став першою главою повісті, що вийшла 1830 р. під назвою «Небезпеки безпутності». Під цією назвою повість увійшла до розділу «Етюди звичаїв» (цикл «Сцени приватного життя») — першої частини «людської комедії». У творі основну увагу було зосереджено на аморальному боці життя французької аристократії, якій письменник протиставив духовне відродження Ґобсека: зрештою лихвар віддає молодому Ернестові де Ресто статок, необхідний для одруження, за що мати Ернеста — графиня де Ресто — клопоче про надання лихвареві дворянства, натомість Ґобсек відмовляється від своєї не надто благородної практики й стає депутатом. 1835 року вийшов друком новий варіант повісті, але вже під назвою «Батечко Ґобсек». Як вважають дослідники творчості письменника, цю назву повість дістала за аналогією до роману «Батько Ґоріо». У нових історичних умовах, через 5 років після липневої революції, письменник змістив центр уваги читачів з аристократії на нових господарів життя: на першому плані опинився лихвар Ґобсек. Друга редакція повісті завершувалася описом страшної комори вмираючого лихваря, а графиня де Ресто поставала перед читачами як дочка батька Ґоріо. Отже, два твори було пов’‎язано як «різні варіанти тієї самої теми про владу золота та його жертви». безжалісному Ґобсекові й охочим до розкошів аристократам Бальзак протиставив адвоката Дервіля та швачку Мальво, працьовитих і чесних молодих людей із простого народу. 1848 року Бальзак знову повернувся до цієї повісті, знову змінив її назву, відкинувши слово «батечко», що надавало образу головного героя позитивного значення. Тепер повість називається коротко: «Гобсек». У цьому остаточному варіанті з’‎являється оповідь про минуле лихваря і про те, як він заробив свій капітал. В основу повісті «Ґобсек» письменник поклав власні життєві спостереження, тому дослідники творчості Бальзака вважають, що окремі її елементи мають автобіографічний характер: наприклад, Мервіль, у конторі якого за часів студентства працював Бальзак, послугував прототипом нотаріуса Дервіля.

  За жанром «Ґобсек» — соціально-побутова, а ще більшою мірою — філософська повість, у якій переважають елементи реалістичного стилю. Але в ній, як і в решті творів «Людської комедії», відчутні романтичні впливи, її герой від самого початку не звичайна, а майже символічна постать. Він уособлює силу і владу грошей та руйнівний вплив багатства на людську душу.

  Сюжет зосереджений не на одній центральній події: історії з життя Гобсека, пов'язаного з Дервилем і сімейством де Ресто, а на цілому ряду подій, що охоплюють значну частину життя Гобсека, наприклад, його дитинство і молодість.

  Основна тема - це тема влади грошей (вічна), яка якраз таки і підтверджується упродовж усього твору не лише окремими подіями (Графиня замість запізнілого розкаяння спалювала папери, думаючи, що цей змінений заповіт чоловіка. Після таких сцен починаєш розуміти, чому Гобсек ненавидів своїх спадкоємців.), а і окремими персонажами (Максим де Трай та ін.)

  Окрім теми влади грошей існує в повісті ще ряд інших тем, таких як: тема самітництва і відчуження людини (Гобсека) від суспільства, тема людських і громадських вад і. т.д.

СЮЖЕТНО-КОМПОЗИЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ

"Гобсек", як й інші твори Бальзака, — багатоцентрова повість. Окрім постаті лихваря важливу роль у ній відіграють адвокат Дервіль і члени сім'ї графа де Ресто. Сюжетні лінії Гобсека, Дервіля, графині де Ресто та інших персонажів твору перетинаються. Повість має чітку, продуману побудову, що засвідчує композиційну майстерність її творця.

 "Гобсек" починається з експозиції. Спочатку розповідь ведеться від імені автора, який змальовує один із зимових вечорів 1829—1830 рр. в салоні віконтеси де Гранльє. Розмова заходить про молодого графа Ернеста де Ресто, якого кохає Камілла. Але у матері графа погана репутація в аристократичному світі, і пані де Гранльє хоче відмовити йому у відвідуванні свого дому. У розмову втручається Дервіль, який розповідає історію, що має змінити погляд на стан справ у сім'ї молодого графа.

  Наступна частина твору — розповідь Дервіля, яка містить розповідь Гобсека. Письменник ускладнює структуру повісті, робить її багатоголосою. Спочатку звучить голос автора, від імені якого ведеться оповідь, а потім — голоси оповідачів — Дервіля і Гобсека, які теж передають багатоголосся свого оточення. Отже, важливими композиційними особливостями твору є "розповідь у розповіді", а також тісний зв'язок між окремими його частинами та компонентами (розповідь, оповідь, опис, портрет, інтер'єр, монолог, діалог тощо).

  Читач вірить тому, про що говорить Дервіль, бо на початку повісті він показаний як "людина високої чесності, знаюча, скромна і з гарними манерами". Дервіль розповідає історію з часів своєї молодості, коли він мешкав у мебльованих кімнатах, а його сусідом був Гобсек. Отже, лихвар стає центральною фігурою оповіді не лише адвоката, а й усього твору.

  Дервіль випадково став свідком драми, яка відбувалася в сім'ї графа де Ресто. Ця драма була відомою і Гобсекові: графиня Анастазі де Ресто, щоб утримати свого коханця Максима де Трая, наробила величезних боргів і віддала у заставу лихвареві фамільні коштовності під великі відсотки. А граф де Ресто, захищаючи честь сім'ї й інтереси свого сина, незадовго до смерті переписав свої володіння на ім'я Гобсека до моменту повноліття Ернеста. Його заходи виявилися вчасними, після смерті Гобсека Ернест успадкував те, що належало батькові. Але значення повісті — не в цій сюжетній лінії. її кульмінацією є монолог Гобсека, в якому він засуджує суспільство, де все купується і продається.