Зарубіжна література 6 клас

   03.02.2022р.

Зарубіжна література

Тема: В.Г. Короленко "Сліпий музикант". Пошук головним героєм (Петром Попельським) свого місця у світі.

Уміти розповідати про життя і творчість письменника, прочитати розділи перший і другий с. 156-160.

Біографічні дані про Володимира Короленка.

 Як і Микола Гоголь, Володимир Короленко належить одразу двом культурам - російській і українській. Він народився 15 липня 1853 року в Житомирі в сім’‎ї судді, котрий походив зі старовинного роду українських козаків. 1866 року батька Короленка перевели на роботу до м. Рівне, де через два роки він помер. Сім’‎я опинилася в злиденному становищі. Дітей (Володимира, його двох братів і сестру) виховувала мати Евеліна Йосипівна, полька за походженням. Короленко навчався в польському пансіоні, потім - у Житомирській та Рівненській гімназіях. Дитинство і юність майбутній письменник провів серед прекрасної української природи та народної культури. Вони наповнили його незабутніми враженнями, що знайшли відбиток у творах митця.

  Завершивши гімназійний курс зі срібною медаллю, Короленко поїхав до Санкт-Петербурга, потім - до Москви, де намагався здобути вищу освіту. Це було дуже непросто, адже сім’‎я бідувала, і Володимир змушений був шукати заробітку. Незважаючи на труднощі, Короленко був дуже наполегливим, займався самоосвітою, з юних літ почав створювати архів документів і різноманітних матеріалів, які використовував у своїй літературній праці.

  Починаючи з середини 1880-х років, у Росії, а потім і за її кордонами, виходили твори Короленка про життя знедолених і стражденних. Він своїм палким словом боровся за справедливість для всіх людей, вселяв у них віру і надію на краще майбутнє. «Людина створена для щастя, як птах для польоту» - стверджував митець в оповіданні «Парадокс». Чимало творів письменника присвячено дітям, серед них - повість «У поганому товаристві» (1885), яка була видана під заголовком «Діти підземелля». Містечко, змальоване в повісті, нагадує Рівне. Хоча Короленко жив далеко від рідного краю, багато його творів присвячено нашій рідній землі: «Ліс шумить» (1886), «Без язика» (1895), «У козаків» (1901), «Наші на Дунаї» (1909) тощо.

  Наприкінці XIX століття Володимир Короленко посів чільне місце в літературі. 1900 року Російська Академія наук обрала письменника почесним членом. Це було високе визнання його таланту. Утім, через погіршення здоров’‎я Короленко не міг більше жити в холодному кліматі Санкт-Петербурга, тому того самого року переїжджає до теплої й сонячної Полтави. Але й далеко від столиці слово письменника звучало потужно.

  П'ять останніх років життя письменника збіглися з Жовтневою революцією і громадянською війною. Він не сприймає більшовицького терору, вважаючи силові методи зайвою жорстокістю. Погляди письменника ґрунтувалися не на класовому підході, а на загальнолюдських принципах моралі.

  У 1900 році письменник переїжджає на Україну, куди завжди прагнув повернутися. Він оселився в Полтаві, де і прожив до своєї смерті 25 грудня 1921 року

Історія створення повісті.

  У повісті знайшли відбиток спогади Володимира Короленка про матір (невипадково героїню звати Евеліна), перебування на Волині, Житомирщині, Рівненщині, відвідування Почаївської лаври і Саровського монастиря (на Тамбовщині). Хоча твір уперше з’‎явився в газеті «Русские ведомости» 1886 року, письменник неодноразово повертався до нього, вводив нові епізоди й образи. Навіть у 1917 році він переробляв деякі сторінки повісті і писав про це одному зі своїх друзів: «Моїм головним художнім завданням було не тільки відтворення психології сліпого, а й відображення загальнолюдської мрії за ідеалом, туги за повнотою людського існування».

  Дія повісті відбувається на заході сучасної України й охоплює період приблизно з кінця 1860-х до початку 1880-х років. У той час деякі українські землі належали Польщі. Автор пише про місце подій: «південно-західний край» (це стосовно кордонів тодішньої царської Росії). Батько Петра Попельського був багатим поляком, сільським поміщиком, а мати Ганна Михайлівна (уроджена Яценко) і дядько Максим (брат матері) належали до малоросійського роду (тобто походили з центральної України). Отже, в родині Попельських переплелися польська й українська лінії. Так було й в історії України.

“Сліпий музикант”  аналіз твору

Автор – Володимир Короленко.

Рік написання – 1886.

Жанр: Повість.

Тема:  Духовне випробування особистості, яка мас знайти саму себе, сенс свого існування серед людей. Роль мистецтва у формуванні особистості

Ідея. Наполегливою працею, за підтримки рідних і друзів людина може здолати будь-які перешкоди, подолати навіть таку жахливу ваду, як сліпота.

Головні герої “Сліпий музикант”

• Петро Попельський – сліпий музикант;
• мати Ганна Михайлівна (уроджена Яценко);
• дядько Максим (брат матері);
• конюх Иохим;
• Евеліна – кохана Петра;
• брати Ставрученки;
• Єгорій, Роман -дзвонарі;
• сліпі

Проблематика “Сліпий музикант”

1. Виховання;
2. формування позитивної життєвої позиції;
3. пошуку сенсу життя;
4. співчуття людському горю;
5. ставлення до людей з обмеженими можливостями;
6. змиритися або кинути виклик долі

Композиція – 7 розділів та епілог.

Сюжет “Сліпий музикант”

У творі є дві розповіді:

• про те, як сліпонароджений хлопчик тягнувся до світла, до життя;
• про те, як пригнічена особистим нещастям людина поборола у собі страждання, знайшла місце в житті і зуміла виховати в собі співчуття до всіх знедолених.

Елементи сюжету “Сліпий музикант”

Експозиція: передчуття біди – і вирок: «Дитина народилася сліпою». Це трагедія. Як складеться його життя?

Розвиток дії: вплив оточуючих на долю хлопчика: ( мама, дядько Максим, Иохим, Евеліна, сліпі співці).

Кульмінація: Змиритися і страждати або кинути виклик долі? ( зустріч із дзвонарем, паломництво зі сліпцями).

Розв’язка: шлях пошуків, довгоочікуване щастя: дружина, син, талант, визнання.

Епілог: замість сліпого, егоїстичного страждання він знайшов в душі відчуття життя. «… Він став відчувати і людське горе і людську радість».

Символи у творі “Сліпий музикант”

Світло – це не тільки світло сонця, недоступне сліпому, але й реальний світ, з його життям і болем, радістю і стражданням.

Темрява – це не тільки вічна ніч в очах головного героя, а й тихий, відгороджений від світу куточок садиби, це і душа Петруся, замкнута на своєму стражданні.

Шлях сліпого музиканта – це подолання темряви в собі, що є важливим для людини.

Чого вчить твір “Сліпий музикант”? Бути милосердними до оточуючих, людяними, терпимими до людського страждання та як прожити гідне і повноцінне життя.

Тлумачення назви:

«сліпий» (каліка, неповноцінна людина, що вимагає догляду)

«музикант» (творча, талановита людина, що знайшла своє покликання)