Зарубіжна література 9 клас

   05.04

Зарубіжна література

Тема:

"Ляльковий дім" як соціально-психологічна драма. Особливості драматичного конфлікту та розвиток сценічної дії (зовнішньої і внутрішньої).

Навчитися характеризувати особливості конфлікту п'єси.

Підібрати цитатні характеристики до образів твору. (Написати в зошитах).

 «Асоціативне ґроно» до поняття «ібсенізм».

І — інтелектуальний підхід.

Б — боротьба з лицемірством.

С — символіка.

Е — експериментаторство.

Н — нова драма.

І — ідеї як рушій сюжету.

З — зовнішня і внутрішня дії.

М — митці: Шоу, Чехов, Метерлінк.

— Генрік Ібсен відіграв провідну роль у становленні нової європейської драми. Його новаторство полягало у відмові від звичного любовного конфлікту як основного рушія дії, у постановці низки актуальних проблем про особистість та її взаємини із суспільством.

Чи не найвідомішим взірцем його «нової» драми стала саме п’‎єса «Ляльковий дім», сюжетом для якої автор обрав історію однієї родини, яка, проживши разом багато років, так і не зуміла побудувати справжній родинний дім, а не «ляльковий».

— Особливість аналітичної драми полягає у тому, що, попри зовнішнє благополуччя, у житті головних героїв існує конфлікт, таємниця, що певний час залишається не розкритою. Але виникають обставини (загроза збоку Крогстада) — і таємницю розкрито. Композиція п’‎єси дозволяє побачити зовнішній конфлікт — шантаж Крогстадом Нори — і внутрішній — бажання Нори розповісти про все чоловікові та великий страх це зробити.

- Який твір називають соціально-психологічним? 

(Соціально-психологічний твір — це твір, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища.).

     Драма ( дія) - це один з літературних родів, що зображує світ у формі дії і, здебільшого, призначений для сценічного втілення. Виникла драма ще в античний період і впродовж розвитку літературного процесу вона постійно зазнавала змін. Але саме межа ХІХ-ХХ ст. принесла в цей жанр свіжий подих змін — з’явилася «нова драма», яка об’єднала спільними ідеями та піднесла драматичне мистецтво на небувалу висоту.

      Завдяки творчості Генріка Ібсена, Б’єрнстьєрне Б’єрнсона, Бернарда Шоу, Кнута Гамсуна, Герхарда Гауптмана, Моріса Метерлінка театр перетворився на арену пристрасних ідейних дискусій, а внутрішні переживання героїв набули узагальнювального значення, стали втіленням філософських, соціальних і моральних проблем буття. І хоча від моменту народження «нової драми» минуло вже понад століття, вона донині не втратила актуальності, глибини, художньої новизни.

 Драма Г. Ібсена  «Ляльковий дім».  Жанр п’єси - соціально-психологічна драма.

Соціально-психологічна драма - твір, у якому відображається зіткнення внутрішніх поривань героя з соціальними обставинами, глибоко розкривається психологія персонажів, їхні вчинки, думки і почуття, що свідчать про стан суспільних відношень і про їх вплив на духовний світ людини.

   У «Ляльковому домі» сміливість думки Ібсена-мислителя підкріплюється новаторством Ібсена-драматурга. На прикладі аналізованої вище п'єси можна побачити майже всі головні риси «нової драми» великого норвежця. Як і в багатьох інших творах, у ній драматург розглядає проблему «покликання». Атмосфера, розмова і вибір персонажів у «Ляльковому домі» цілком співзвучні духу новітнього світу. Письменник не побоявся заговорити про становище жінки у тогочасному суспільстві, про її право на власну точку зору, про її рівні права з чоловіком. Це було зовсім новим для норвезької та й для усієї світової драми. Ібсен почав будувати новий театр, куди глядач мав прийти не відпочивати, а думати. Про Ібсена говорили, що його п'єси починалися там, де раніше звичайно закінчувалися. Можна сказати й інакше: вони закінчувався там, де розпочиналася справжня, дійсна боротьба, де мало відбутися випробування сил героя, тобто там, де могла б початися нова п'єса. Тому фінал «Лялькового дому» називали відкритим. Своєю драмою Ібсен розкрив глибоку невідповідність між благопристойною видимістю і внутрішньою порочністю зображуваної дійсності, виразив протест проти всієї системи суспільних установ, вимагаючи максимальної емансипації жінки.

Отже, ми можемо сміливо стверджувати, що Ібсен зробив велику послугу суспільству, показуючи права та обовʼязки кожного, зокрема жінки.  Пʼєса стала «ковтком свіжого повітря» для суспільства, яке досі утримувало старі догми і керувалося страхом осуду. На сьогодні існують такі ж проблеми, таких же людей, тому кожен може побачити і замислитись над своїм життям і над тим, яке воно є насправді і якими насправді є ми.