Українська література 7 клас

   08.04

Українська література

Тема:

РМ №4. Усний твір про відповідальність за свою справу і вчинки.

Скласти твір про відповідальність за свою справу і вчинки на прикладі прочитаних творів. (Написати на подвійному аркуші і здати).

    Усе наше життя складається з вчинків. Вони бувають добрі та погані. Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. Одні люди добрі, вони допомагають іншим. Але є й такі люди, які живуть лише заради особистих благ, для них незрозумілими є слова добро, людяність, співчуття, щирість, вони черстві до чужого горя. Про ці дві групи людей та їхні вчинки ми і поговоримо сьогодні. Тому розпочинаємо нашу роботу над складною та «вічною» проблемою добра та зла. 

 Аналіз відомих висловлювань, прислів’їв та приказок про вчинки людини.

Висловлювання відомих людей

1. Людина відображається у своїх вчинках (Ф. Шиллер).

2. Слово є вчинок (Л. Толстой).

3. Речі, які в принципі погані на початку, рідко завершуються добром в кінці (Латинський вислів).

4. Будь-який значний вчинок завершує собою довгий ланцюжок аргументів і умов, а потім розкривається у своїх наслідках, що ставлять нас в таку ж залежність від нього, в якій знаходився він від нас (Анрі Бергсон).

5. Наші вчинки йдуть за нами (Поль Бурже).

6. У тому-то й жах усього життя, що ми ніколи не відчуваємо наслідків наших вчинків (Еріх Ремарк).

7. Безвідповідальність народжується відсутністю свідомості того, що ніщо не минає безслідно (Дмитро Лихачов).

Прислів’я та приказки

— Яка совість, така й честь. 

— Безчестя гірше смерті.

— Бережи честь з молоду, а здоров'я під старість. 

— Добро стратити – наживеш, честь втратити – пропадеш. 

— Від своєї совісті не втечеш. 

— Водою, що хочеш, лиш сумління не сполощеш. 

— Очі — міра, душа — віра, совість — порука. 

— Руки білі, а сумління чорне. 

— Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає. 

 Рубрика «Визнач акценти».

     Назвіть твори, у яких розповідається про хороші вчинки людини («Климко» Григора Тютюнника, «Захар Беркут» І. Франка, «За сестрою»      А. Чайковського, «Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха, «Скарб» О. Стороженка, «Мишка» Б. Лепкого, «Кольорові миші» Л. Костенко, «Русалонька із 7-В…» Марини Павленко).

    Назвіть твори, у яких розповідається про погані вчинки людини («Климко» Григора Тютюнника, «Захар Беркут» І. Франка, «За сестрою»  А. Чайковського, Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха, «Скарб» О. Стороженка, «Мишка» Б. Лепкого, «Кольорові миші» Л. Костенко, «Русалонька із 7-В…» Марини Павленко).

Робота над пам’яткою «Як скласти твір-роздум?»

Як скласти твір-роздум?

Для того, щоб написати твір-роздум ви повинні:

1) повно й вичерпно ствердити або спростувати у своєму творі-роздумі думку, сформульовану в умові завдання;

2) додержуватися будови тексту-роздуму (теза, аргументи, висновок);

3) чітко викласти тезу, яку треба довести;

4) навести переконливі докази, які якнайкраще будуть аргументувати ваші міркування(докази повинні бути переконливими, і в роботі їх має бути не менше як два);

5) проілюструвати свої думки посиланнями на приклади з художньої літератури (обов’язково слід зазначити назву твору, проблему, порушену письменником, назвати художні образи, через які автор розкриває проблему, за можливості навести цитату з тексту), історичні факти або випадки з життя.

6) сформулювати висновок, що випливає з аргументів;

7) писати конкретно, уникати просторого викладу міркувань, не підкріплених фактичним матеріалом.

Слова та словосполучення, які варто використовувати у творі-роздумі:

1. Теза: “Я вважаю”. “На мою думку…”. “Я підтримую…”, “Уважаю…”. “Я погоджуюся….”, “Мені здається…”. “Переконаний…”, “Я не підтримую…”. “Я хочу спростувати…”. “Я не погоджуюся…”, “Хочу піддати сумніву…”, “Як на мене, то…”, “3 одного боку…, а з іншого…” тощо.

2. Аргументи: “тому що”, “це доводить”, “підтвердженням цього є”, “це засвідчує”, “свідченням цього є”. “Доказом цього може бути” тощо.

3. Приклад із літератури чи інших видів мистецтва: “наприклад”, “прикладом може слугувати…”, “яскравим прикладом цього може слугувати…”, “не можна не згадати…” тощо.

4. Висновок: “отже”, “таким чином”, “можна зробити висновок”, “висновком може слугувати” тощо.