Зарубіжна література 9 клас
29.03
Зарубіжна література
Тема:
Нові тенденції в драматургії кінця ХІХ - початку ХХ ст. "Стара" і "нова" драма.
Опрацювати конспект, підготувати повідомлення про життя і творчість Г. Ібсена.
НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ У ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX — ПОЧАТКУ XX СТ.
Історія драматичного мистецтва — це історія бунту та реакції, де нові форми кидають виклик старим, а старі, відповідно, стають основою для нових.
XIX століття — це століття реалізму. У кінці століття реалісти прийшли і в мистецтво драми. З’явилися нові герої, які протистоять не один одному, а ворожій дійсності.
На межі століть відбулася справжня революція в театрі й системі драматичних жанрів. Великі ідейні завдання та невтомні художні шукання, які нова драматургія покладала на себе, повернули сценічному мистецтву кінця XIX — початку XX століть впливовість і популярність у широкої публіки. Театральне мистецтво збагатилося такою оригінальною художньою формою, як «нова драма».
Відлуння «нової драми» відчувається у драматургічних творах всього XX століття.
Головні особливості «нової драми», які відрізняють її від «старої» або драматургічних творів попередніх епох — античної драми, шекспірівського театру, класицистичних творів, «добре скроєної драми»:
ОСОБЛИВОСТІ «НОВОЇ ДРАМИ»
«Стара» драма | «Нова» драма |
У старому театрі йшлося про окрему трагедію в житті певної людини | У новому театрі йдеться про загальну трагедію особистості та людства |
Актори наслідували реальне життя, достовірно зображали дійсність | Актори відтворюють загальну атмосферу, прагнучи показати внутрішні суперечності особистості, її духовні шукання |
Головним рушієм сюжету була зовнішня інтрига, дії, вчинки дійових осіб | Рушієм сюжету стали психологічні колізії, зіткнення ідей, моральних поглядів і позицій дійових осіб |
Твори мали конкретний зміст, точне відображення певних подій | Для творів характерні умовність та узагальнюючий смисл, своєрідна метафора життя особистості (особливо внутрішнього) та світу |
Глядач спостерігав за дією та переживав за дійових осіб | Глядач переживає й мислить разом з дійовими особами |
Герої поділялися на позитивних і негативних, головних і другорядних | Всі герої однаково важливі, позбавлені однозначних характеристик, кожен по-своєму потрібний для розуміння ідеї твору |
Властиві пафос дії, активна боротьба | Властиві пафос роздумів, дискусії, пошуку істини |
Використовувалися традиційні засоби естетики (залучаючи здобутки реалізму і натуралізму) | Оновлення традиційних засобів естетики, використання, крім реалізму, засобів символізму, неоромантизму, імпресіонізму, експресіонізму, сюрреалізму |
Відзначалася традиційністю жанрів, художніх явищ | Відзначалася розмаїттям художніх явищ, особистісним баченням драматургів |
«Нова драма» — це складне й цікаве явище драматургії межі століть. Біля витоків «нової драми» стояли норвежці Генрік Ібсен і Кнут Гамсун, швед Август Стріндберг, німець Герхарт Гауптман, росіянин Антон Чехов, бельгієць Моріс Метерлінк, ірландець Бернард Шоу, котрі започаткували докорінну перебудову одного з найдавніших родів літератури.
Коментарі
Дописати коментар