Зарубіжна література 8 клас

   12.02

Зарубіжна література

Тема:

Мігель де Сервантес Сааведра (1547-1616). "Дон Кіхот" 1 частина. Історія створення роману. Особливості сюжету й композиції твору.

Уміти розповідати про письменника; знати зміст І умовної частини роману Сервантеса "Дон Кіхот", уміти переказувати, коментувати, висловлювати свої думки та враження.

“Дон Кіхот”: історія створення роману

“Дон Кіхот” – вершина творчості письменника. За словами французького письменника П. Меріме, це “найдотепніший і найпогішніший роман у світі”, але дотепність ця поєднана з глибиною думки та силою художнього узагальнення. Тому до цього твору зверталися люди різних епох. Образ же головного героя викликав і викликає гарячі суперечки. Одні вважають, що Дон Кіхот – лише потішний мрійник, для інших він – втілення духовної шляхетності людини. Роману присвячено безліч наукових досліджень, критичних робіт, але кожна нова епоха відкриває в ньому нові риси. Все це свідчить про надзвичайне художнє та ідейне багатство твору.

Сервантес створював “Дон Кіхота” упродовж багатьох років. Роман складається з двох частин, які вийшли друком з інтервалом у десять років (перша – 1605 р., друга – 1615 р.) Про життя Сервантеса у 1600-1604 рр., тобто про час найінтенсивнішої праці письменника над першою частиною роману, відомо небагато. За словами самого автора, “Дон Кіхота” він почав писати у в’‎язниці. 1597 року Сервантеса ув’язнили на сім місяців за розтрату (банк, у якому Сервантес зберігав зібрані податки, став банкрутом). Під час перебування у в’язниці в уяві письменника і постав образ людини, яка збожеволіла від читання лицарських романів і вирушила здійснювати лицарські подвиги, наслідуючи героїв улюблених книжок. Деякі дослідники схильні вважати, що вираз “почав писати роман у в’язниці” має алегоричний характер: Іспанія того часу була “в’язницею” для людини, яка прагнула духовної свободи.

Роман “Дон Кіхот” з’явився як літературна пародія на лицарські романи, поширені в іспанській літературі в XVI столітті. Ці романи були фантастичні за своєю природою, в них описувалися чудові подвиги вигаданих лицарів, і вони не мали нічого спільного з реальним життям. Головна інтрига сюжету про Дон Кіхота полягає в тому, що герой уявив себе саме таким лицарем і, вирішивши захищати знедолених людей і творити справедливість, надів на себе старенькі обладунки, поставив на голову замість шолома мідний тазик для гоління, сіл на худого коня Росінанта і відправився назустріч подвигам. Лицарі в романах здійснювали подвиги в ім’я своєї дами серця, так і Дон Кіхот обрав своєю дамою трактирного служницю, яку нині вважає знатної дамою і назвавши гучним ім’ям Дульсінея. Лицарі також мали вірного слугу-зброєносця, і Дон Кіхот бере собі в слуги селянина Санчо Панса, простакуватого і по-селянськи прямого, недалекого, але відданого господареві. Той, хто читає першу частину роману сміється, але і дивується, ким насправді є Дон Кіхот: зійшов з розуму людиною або благородним подвижником.