Зарубіжна література 5 клас

   16.02

Зарубіжна література

Тема:

Елеонор Портер "Поліанна." Художні засоби розкриття образу Поліанни. 

Прочитати розділ четвертий (с.192-195), навчитися переказувати, висловлювати свої судження про прочитане, характеризувати героїв.

Асоціативний кущ.

- Діти, які асоціації виникають у вас з іменем Полліанна?

Характеристика літературного героя здійснюється за таким планом:

1. Портрет.

(Портрет - зображення в літературному творі зовнішнього вигляду, пози, рухів, виразу обличчя людини, її одягу, взуття тощо.)

2. Родина, походження.

3. Риси характеру.

4. Вчинки, які розкривають вдачу героя.

5. Ставлення героя до інших людей.

6. Ставлення автора до героя.

 Дидактична гра «Упізнай героя!».

Умови гри. Учні мають назвати героя за його портретом.

• 
  « ...строга жінка з суворим обличчям, котра похмурніла щоразу, коли ніж падав на підлогу чи грюкали двері. Але навіть якщо усі ножі лежали на місці і з дверима нічого не відбувалося, вона однаково не усміхалась».
  

• 
  «...Старий випростався на повен зріст. Його блакитні очі затуманеним зором подивилися на будинок, і в погляді відбилася щира гордість відданого слуги за родину, якій він слугував і яку любив протягом багатьох років». 
  
• 
  «...Чоловік був завжди вбраний у довгий чорний сурдут та шовковий циліндр, - цього інші чоловіки не носили. Може, саме це спонукало дівчинку одного разу звернутися до нього. Його бліде обличчя завжди чисто поголене, а волосся, що вибивалося з-під циліндра, було позначене сивиною. Ідучи, він тримав спину, а ходив переважно швидко й завжди сам, через що Поліанна йому співчувала». 
  

• 
  «...До неї ніхто не любить ходити. Якби тільки людям не було її шкода, жодна душа й раз на день не навідалася б до неї, така вона уїдлива. От тільки її доньки по-людськи шкода, бо змушена доглядати за нею». 
  
• 
  «... Гм, -Але він ніколи ні з ким не розмовляє, дитино моя, він мовчить роками. Хіба що у справах. ...він живе сам у величезному будинку на Пендлтонському пагорбі. Він відмовляється від послуг кухарки, тому щодня тричі на день ходить їсти до готелю. Я знаю Селлі Міллер, яка прислуговує йому, так вона розповідала, що він ледве вичавлює із себе слова, щоб сказати, що він замовляє. Кожне друге слово доводиться вгадувати. Це конче щось дуже дешеве. Але вона й без слів усе знає».
  
• 
  «...мені щойно минуло десять років. Торік я жив у сиротинці. Але нас таких там було багато, і тому їм за мене голова не боліла. І я пішов звідти. Тепер житиму деінде, але поки не знаю, де саме. Я хотів мати власну домівку... ну, звичайну - щоб була мама, а не доглядачка. Як є домівка, то є й родичі, а в мене нікого немає, відколи... татко помер. Ото й ходжу світами. Вже обійшов чотири будинки, але ніхто з господарів не схотів мене взяти, хоча я й казав, що відпрацюю. Дарма. Що тобі ще сказати? - на цих словах голос хлопчика здригнувся».
  
• 
  «...Бадьоро наближався найвищий з гурту - чоловік із чисто виголеним обличчям і добрими очима». 
  
• 
  «...але ця маленька дівчинка діє на хворих краще за шестиквартову пляшку тонізуючих ліків. І тільки вона здатна розвіяти кепський настрій містера Пендлтона».