Зарубіжна література 8 клас

   19.01

Зарубіжна література

Тема:

Франческо Петрарка (1304-1374). Сонети №61, 132. Історія кохання в сонетах Ф. Петрарки. Образ ліричного героя і героїні.

Уміти розповідати про письменника. Вивчити напам'ять сонет Ф. Петрарки (за вибором). 

 Сонет 132 аналіз “Як не любов, то що це може бути…” 

Тема – що таке кохання.

 Ідея – кохання – складне почуття.

 Ліричний герой хоче розібратися в своїх почуттях.

 Художні засоби – антитеза (добро – зло, хочу – не хочу), – оксиморон (муки солодкі, живлюща смерть), – звертання, – питальні речения.

  В сонеті відбилася суперечка Петрарки зі самим собою про природу його кохання. Якщо любов – це благо, то чому воно несе журбу? А якщо зло, то чому кохання таке солодке? Якщо  закоханий образ «зло», то чому він скаржиться на свою долю. А якщо «добро», то звідки його скарги. Петрарка підкреслює суперечливий, подвійний характер земного кохання. Земна любов ставить перед людиною низку моральних проблем. Тож людина, яка не керується у своїх пристрастях розумом, подібна до човна без керма. Петрарко- поет благословляє все, що пов’язане з Лаурою, що пробудило в ньому кохання, що зранило його серце і водночас принесло неподільну радість.

  В основі композиції протиріччя, які хвилюють поета. Це і свіча кохання, яка яскраво горить, але оповита смутком. Це й ніжні квіти саккури, які символізують чисте, непорочне почуття, але смуток і тягар, який крає серце поета, очорнює їх білосніжні пелюстки. Не зважаючи на без відповідне кохання, Петрарка обожнює свою кохану, тому що у кохання немає мудрості, а є лише пристрасть, розчарування і сумніви. Але вогонь кохання затмарює все. 

СОНЕТ 132 “Як не любов, то що це може бути…” 

Як не любов, то що це бути може?

 А як любов, то що таке вона? 

Добро? — Та ж в ній скорбота нищівна. 

Зло? — Але ж муки ці солодкі, боже! 

Горіти хочу? Бідкатись негоже.

Не хочу? То даремна скарг луна. 

Живлюща смерте, втіхо навісна!

 Хто твій тягар здолати допоможе? 

Чужій чи власній волі я служу? 

Неначе в просторінь морську безкраю,

 В човні хисткому рушив без керма; 

Про мудрість тут і думати дарма —

 Чого я хочу — й сам уже не знаю:

 Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.

 Переклад Г. Конура
Джерело: https://dovidka.biz.ua/petrarka-sonet-132-analiz/