Зарубіжна література 6 клас

   19.01

Зарубіжна література

Тема:

Діалог як основна форма розкриття сюжету. Майстерність письменника А. П. Чехова у змалюванні персонажів. Роль художньої деталі. Підтекст. Символічність назви.

Уміти аналізувати вивчені оповідання А. П. Чехова "Хамелеон", "Товстий і тонкий". Знати теоретичні літературознавчі поняття, наводити приклади. 

Чехов “Товстий і тонкий” аналіз (паспорт).

 Толстий і тонкий – сатиричне оповідання російського письменника Антона Павловича Чехова. 

Рік написання – 1883.

 Жанр “Товстий і тонкий” –  оповідання (Розповідається про один епізод із життя героїв). Напрямок – критичний реалізм.

 Тема “Товстий і тонкий” — зустріч друзів дитинства на вокзалі.

 Ідея — висміювання чиношанування, самоприниження і підлабузництва. 

Головна думка – викликати огиду до підлабузництва і догоджання як до найнижчої ідеології в світі. 

Головні герої “Товстий і тонкий”:  Михайло – товстий, таємний радник Порфирій – тонкий, колезький асесор Другорядні персонажі “Товстий і тонкий”  Нафанаїл – син Порфирія Луїза – дружина Порфирія.

 Види комічного в оповіданні “Товстий і тонкий” – іронія та сатира. Письменник використовує сатиру, оскільки саме цей вид комічного нещадно висміює недосконалість світу, людські пороки; автор не вірить у можливість виправлення тонкого.

 Місце дії – Вокзал. 

Час дії. Декілька хвилин.

 Художні засоби. Антитеза (Назва оповідання, поведінка героїв, різне соціальне становище героїв). Антитеза використовується Чеховим і як художній засіб, і як композиційний прийом для розкриття характерів героїв і головної ідеї твору.

 Сюжет і композиція “Товстий і тонкий”. 

На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два давніх друга. Один з них був товстий, а другий – «тонкий». Тонкий – Порфирій – щойно зійшов з поїзда, вийшовши зі своєю дружиною Луїзою і сином Нафанаїлом. Товстий – Міша – дізнався тонкого і тут же його привітав. Друзі заговорили. Тонкий розповів товстому, що він – колезький асесор і єхидно поцікавився, а не дослужився Товстий до «статського». Однак товстий виявився таємним радником, після чого тон Порфирія змінився на догідливо-підлесливий. Товстий не виніс цієї зміни в поведінці і розпрощався з Порфирієм.

 Композиція твору має класичну композицію з невеликою особливістю: зав’язка і розвиток подій більш об’ємні, кульмінація і розв’язка – лаконічні, динамічні і особливо виразні. 

Експозиція. Зустріч на вокзалі. 

Зав’язка. Бесіда давніх шкільних друзів. 

Кульмінація. Діалог між чиновниками. 

Розв’язка. Прощання
Джерело: https://dovidka.biz.ua/tovstiy-i-tonkiy-analiz/

Чехов  “Хамелеон” аналіз (паспорт)

 Чехов написав це оповідання, щоб висміяти  – чиношанування, пристосуванство, малодушність, запобігливість, підлабузництво.

 Автор – Антон Чехов.

 Рік написання -1884.

 Жанр  “Хамелеон” – гумористичне оповідання. Однак ранні оповідання Чехова не можна назвати тільки гумористичними, вони міцно стоять в ряду кращих сатиричних творів російської класичної літератури.

Тема — зображення поліцейського наглядача Очумєлова, який у залежності від обставин, змінює своє рішення. Соціальні відносини поширюються й на собак: якщо безпритульний — винищити, якщо генеральський — відвести до господаря. 

Ідея “Хамелеон” — висміяти пристосуванство, чиношанування й лукавість чиновників, які навіть не замислюються над справедливістю. 

Головна думка: в будь-якій ситуації людина повинна чинити справедливо, дотримуватися однієї позиції. У будь-якій ситуації залишатися вірним собі, вести себе гідно – ось чому вчить письменник. 

Напрям – реалізм.

 Місце дії – Базарна площа. Час дії. Декілька годин Види комічного у творі. Гумор, сатира Головні герої  “Хамелеон” 

Поліцейський наглядач Очумєлов, 

городовий Єлдирін, 

золотих справ майстер Хрюкин, 

генеральський кухар Прохор, 

винуватець скандалу – маленьке цуценя. 

Проблематика: сутність системи правосуддя, рабська психологія, нестабільність поглядів. 

Сюжет “Хамелеон”

 Експозиція – зображення базарної площі. 

Зав’язка – собака вкусив Хрюкіна .

Розвиток дії – Очумелов розслідує цю подію. 

Кульмінація – з’ясовується, що собака належить братові генерала. 

Розв’язка – собаку забирають, натовп регоче над Хрюкіним, Очумелов погрожує.

 Види комічного в оповіданні “Хамелеон” 

Розповідь не викликає добродушного сміху, скоріше — подив і смуток. Надії на виправлення Очумелова-хамелеона теж не виникає, адже поліцейський наглядач «іде собі далі базарною площею». Можна зробити висновок, що використаний вид комічного — сатира.

 «Хамелеонство» – зміна моральної позиції людини залежно від обставин

Джерело: https://dovidka.biz.ua/hameleon-chehov-analiz/